Знизу вгору!

11 Березня 2013

Нижній кордон

Елементи конструкції фундаменту контактують по перевазі з грунтовими водами і вологою, проникаючою в грунт у вигляді опадів або під час паводку. Тут головне завдання - виключити або хоча б мінімізувати такий контакт, використовуючи різні варіанти гідроізоляції.
Застосовується обмащувальна гідроізоляція: бічні поверхні фундаменту покривають шаром холодної бітумної грунтовки і двома-трьома шарами гарячого бітуму (при цьому щебеневу підготовку також бажано просочити бітумом). Більш сучасні матеріали - гідроізоляційні цементні дисперсії з високою адгезією. Вони випускаються у вигляді готових до вживання паст або сухих сумішей.
У деяких випадках бічні поверхні фундаменту після нанесення двох-трьох шарів бітумної забарвлення обклеюють двошарової рулонної ізоляцією (ізол, гідроізол та ін) на бітумній мастиці. Крім того, використовують проникаючу гідроізоляцію. У цьому випадку бетон покривають спеціальним розчином, який проникає в пори і утворює з цементом нерозчинні сполуки. Таким чином пори бетону запечатуються і волога не може проникнути всередину конструкції.
Якщо у грунтових водах містяться агресивні речовини, потрібний особливий захист бетонних конструкцій. Можна використовувати для створення фундаменту кислотостойкий бетон, можна захищати бетонні конструкції бітумно-бензиновими грунтовкою і лаком.
Особливістю гідроізоляції фундаменту є необхідність захищати ізоляційний шар від механічних пошкоджень. Ризик їх особливо великий під час зворотного засипання грунту: часто в ньому містяться сміття, шматки арматури, які можуть порушити цілісність гідроізоляційного шару. Для захисту гідроізоляції використовують спеціальні матеріали, зокрема профільовані поліетиленові мембрани.

Захист стін

Стіни споруди, зрозуміло, бітумної мастики не обмазують - це неекологічно і неестетично. Проникаюча ізоляція, як і обклеювання рулонними матеріалами на бітумній мастиці, також практично не використовується. Для захисту від атмосферної вологи стін кам'яних будинків (з цегли, ніздрюватих бетонів і т. д.) застосовують штукатурну гідроізоляцію. Виробники пропонують готові суміші, що складаються з в'яжучого речовини і полімерних добавок. Шар гідроізоляційної штукатурки наносять звичайним шпателем і ретельно вирівнюють, після чого стіна готова до облицювання.
Склади із сучасних полімерних матеріалів використовують для гідроізоляції стін все частіше. Поверх наносять пористу штукатурку, яка пропускає водяні пари, але затримує солі, що переміщаються разом з ними, що оберігає декоративне облицювання від руйнування. Для стінової конструкції взагалі вкрай важлива можливість «дихати», тобто пропускати водяні пари зсередини теплих приміщень назовні. Забезпечують «дихання», зокрема, влаговиводящіе штукатурки, здатні поглинати вологу з стіни і випаровувати її (у зворотному напрямку волога не проходить). Непоганий ефект і тут дає застосування гідрофобізаторів. Ці матеріали запобігають змочування стін - волога попросту зісковзує з покриття та стіновий матеріал залишається сухим. Але стіна повинна бути захищена ще й від проникнення грунтової вологи через конструкції фундаменту, який контактує з водою довше і частіше, ніж несуча стіна. Далі по капілярах, які є в кожному матеріалі, волога може підніматися по стінах, тим самим сприяючи погіршення їх властивостей і навіть погрожуючи руйнуванням. Щоб уникнути подібних наслідків влаштовується горизонтальна гідроізоляція, яка укладається декілька вище рівня вимощення. Додатково можна зробити вертикальну гідроізоляцію, пробуривши в стіні отвори і заповнивши їх спеціальним розчином. Після такої операції в масиві стіни утворюються нерозчинні сполуки, які перешкоджають надходженню вологи з фундаменту в стіну.

Бар'єри на покрівлі

Гідроізоляційний захист покрівлі теж має специфіку. Верхня частина будинку піддається в основному впливу атмосферної вологи: дощу, снігу і полою. Два останніх фактора особливо небезпечні, адже сніг і лід, накопичуючись на даху і подтаівая, перетворюються на воду, яка просочується крізь неякісно виконану покрівлю. Звідси підвищені вимоги до укладання крівлі. Приміром, грамотно змонтована сталева фальцева покрівля герметична, вона не допускає протікання навіть у період інтенсивного танення на даху снігу або льоду.
Втім, навіть найякісніша покрівельна конструкція може наскрізь «промокнути», оскільки волога у верхній частині будинку надходить не тільки зовні, але і зсередини - у вигляді водяної пари. Тому вкрай важливо, утеплена чи в будинку покрівля. При неутепленої іноді можна обійтися без гідроізоляції. Якщо покрівельним матеріалом служить бітумна черепиця, то з часом під впливом сонячних променів, що розігрівають бітумну основу та сплавляли листи, утворюється спечений килим, абсолютно непроникний для дощу та талої води. Сучасні рулонні матеріали з склополотна або склотканини, просочені гідрофобними розчинами, дають аналогічний результат. Якщо укласти кілька шарів, то гідроізоляція вже не буде потрібно.
Для неутепленої покрівлі підходять і спеціальні покрівельні мастики. Вони застосовуються в рідкому вигляді, швидко застигають, створюючи суцільне водонепроникне покриття. Що важливо: це покриття еластично, воно не тріскається при невеликих переміщеннях покрівлі (такі зрушення неминучі), а значить, не втрачає цілісності. На відміну від мастик для фундаменту, покрівельні випускаються в широкій колірній гамі - в підтримку ще й декоративної функції.
Але всі ці прийоми гідрозахисту, повторимо, ефективні лише у випадку неутепленої покрівлі. А якщо горище опалюється, так що створюється перепад температур повітря зовні і зсередини? Тоді тепле повітря разом з містяться в ньому водяною парою буде прагнути на вулицю, в результаті може утворитися конденсат, утеплювач стане намокати і т. д. Ось чому одним з найважливіших бар'єрів на шляху вологи при такій конструкції є вентильований зазор між покрівельними шарами, через який видаляються водяні пари. Для створення зазору споруджують обрешітку і контробрешетку, так що покрівельний матеріал піднімається над гідроізоляцією і утеплювачем і підпокрівельний простір постійно провітрюється.
На покрівлях застосовуються також антиконденсатні гідроізоляційні плівки, що затримують конденсат і запобігають намокання утеплювача. Крім того, ефективні дифузійні і супердифузійні паропроникні мембрани. Так, мембрани з поліпропілену з мікроотворами у вигляді воронок здатні пропускати назовні водяна пара і в той же час залишатися абсолютно непроникними для атмосферної вологи.

Переклад - Буднет

http://remont-39.ru/