Навігатор
Пошук по сайту
Google пошук по сайту
Пошук по сайту
Ютонг
Останні оголошення
You should have Flash Player
installed on your computer

ferozit 2

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності "

17 Травня 2011

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про регулювання містобудівної діяльності

Цей Закон встановлює правові та організаційні основи
містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого
розвитку територій з урахуванням державних, громадських та
приватних інтересів.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

1) Генеральна схема планування території України ( 3059-14 )
- містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення
планування та використання території України;

2) генеральний план населеного пункту - містобудівна
документація, що визначає принципові вирішення розвитку,
планування, забудови та іншого використання території населеного
пункту;

3) детальний план території - містобудівна документація, що
визначає планувальну організацію та розвиток території;

4) замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо
забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і
подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

5) інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс
інженерних, транспортних споруд і комунікацій;

6) лінії регулювання забудови - визначені в містобудівній
документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних
ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших
територій;

7) містобудівна документація - затверджені текстові та
графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та
іншого використання територій;

8) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки
(далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить
комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і
будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної
ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж
земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до
об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною
документацією;

9) план зонування території (зонінг) - містобудівна
документація, що визначає умови та обмеження використання
території для містобудівних потреб у межах визначених зон;

10) приміська зона - територія, що забезпечує просторовий та
соціально-економічний розвиток міста;

11) проектна документація - затверджені текстові та графічні
матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні,
архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а
також кошториси об'єктів будівництва;

12) схеми планування території на регіональному рівні -
планувальна документація, яка розробляється у розвиток Генеральної
схеми планування території України ( 3059-14 ) та визначає
принципові вирішення розвитку, планування, забудови, використання
територій адміністративно-територіальних одиниць та їх окремих
частин;

13) територія - частина земної поверхні з повітряним
простором та розташованими під нею надрами у визначених межах
(кордонах), що має певне географічне положення, природні та
створені в результаті діяльності людей умови і ресурси;

14) червоні лінії - визначені в містобудівній документації
щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих
вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та
території іншого призначення.

Стаття 2. Планування і забудова територій

1. Планування і забудова територій - діяльність державних
органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних
осіб, яка передбачає:

1) прогнозування розвитку територій;

2) забезпечення раціонального розселення і визначення
напрямів сталого розвитку територій;

3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;

4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних
інтересів під час планування і забудови територій;

5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової
та громадської забудови, виробничих, рекреаційних,
природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і
об'єктів;

6) встановлення режиму забудови територій, на яких
передбачено провадження містобудівної діяльності;

7) розроблення містобудівної та проектної документації,
будівництво об'єктів;

8) реконструкцію існуючої забудови та територій;

9) збереження, створення та відновлення рекреаційних,
природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів,
лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень;

10) створення та розвиток інженерно-транспортної
інфраструктури;

11) проведення моніторингу забудови;

12) ведення містобудівного кадастру;

13) здійснення контролю у сфері містобудування.

2. Інструментом державного регулювання планування територій є
містобудівна документація, яка поділяється на документацію
державного, регіонального та місцевого рівнів.

3. Містобудівна документація розробляється на паперових і
електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій
формі як набори профільних геопросторових даних у державній
геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі
класифікації та кодування об'єктів будівництва для формування баз
даних містобудівного кадастру.

Стаття 3. Законодавство у сфері містобудівної діяльності

1. Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Цивільним ( 435-15 ),
Господарським ( 436-15 ) і Земельним ( 2768-14 ) кодексами
України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему
планування території України" ( 3059-14 ), "Про основи
містобудування" ( 2780-12 ), "Про архітектурну діяльність"
( 687-14 ), "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів)
застарілого житлового фонду" ( 525-16 ), "Про землеустрій"
( 858-15 ), іншими нормативно-правовими актами.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено
інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то
застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 4. Об'єкти та суб'єкти містобудування

1. Об'єктами містобудування на державному та регіональному
рівнях є планувальна організація території, система розселення,
система взаємопов'язаного комплексного розміщення основних
об'єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної
інфраструктури, функціональне зонування території України, її
частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим,
областей, адміністративних районів.

Об'єктами містобудування на місцевому рівні є комплекси
об'єктів будівництва, об'єднаних спільною планувальною структурою,
об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною
інфраструктурою в межах населеного пункту, його функціональної
зони (сельбищної, промислової, центру, курортної, рекреаційної
тощо), планувального, житлового району, мікрорайону (кварталу),
приміської зони.

Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого
призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної
інфраструктури.

2. Суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади,
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування,
фізичні та юридичні особи.

Стаття 5. Обов'язковість дотримання вимог містобудівної
документації

1. Програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми
господарського, соціального та культурного розвитку повинні
узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня.

2. Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для
виконання всіма суб'єктами містобудування.

Розділ II. УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ МІСТОБУДІВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 6. Органи, що здійснюють управління у сфері
містобудівної діяльності

1. Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється
Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною
Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади з питань
будівництва, містобудування та архітектури, іншими спеціально
уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими
державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Стаття 7. Зміст управління у сфері містобудівної діяльності

1. Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється
шляхом:

1) планування територій на державному, регіональному та
місцевому рівнях;

2) моніторингу стану розроблення містобудівної документації
на всіх рівнях;

3) визначення державних інтересів для їх врахування під час
розроблення містобудівної документації;

4) проведення ліцензування і професійної атестації;

5) розроблення і затвердження державних будівельних норм,
стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних
кодів та стандартів;

6) контролю за дотриманням законодавства у сфері
містобудівної діяльності, вимог державних будівельних норм,
стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх
рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування
(далі - вихідні дані), проектної документації.

Стаття 8. Організація планування та забудови територій

1. Планування територій здійснюється на державному,
регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої
влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів
Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

2. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх
власниками чи користувачами в установленому законодавством
порядку.

3. Рішення з питань планування та забудови територій
приймаються сільськими, селищними, міськими, районними, обласними
радами та їх виконавчими органами, місцевими державними
адміністраціями міст Києва та Севастополя в межах визначених
законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної
документації.

Стаття 9. Нормативне регулювання планування та забудови
територій

1. Нормативне регулювання планування та забудови територій
здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, державних
та галузевих будівельних норм, стандартів і правил, імплементації
міжнародних кодів та стандартів.

2. Державні будівельні норми, стандарти і правила
розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої
влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Розділ III. ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ

Стаття 10. Фінансування робіт з планування територій

1. Фінансування робіт з планування територій на державному
рівні, розроблення нормативних документів з питань планування і
забудови територій, проведення пріоритетних науково-дослідних
робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Фінансування робіт з планування території Автономної
Республіки Крим, областей, районів, населених пунктів, районів у
містах, кварталів здійснюється за рахунок коштів відповідних
місцевих бюджетів або інших джерел, не заборонених законом.

3. Фінансування робіт з планування окремих земельних ділянок,
на яких їх власники або користувачі мають намір здійснити нове
будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт
об'єктів будівництва (далі - будівництво), здійснюється за рахунок
коштів таких осіб або інших джерел, не заборонених законом.

4. За рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування для розроблення плану зонування, детального плану
території крім коштів державного та місцевих бюджетів можуть
залучатися кошти з інших джерел, не заборонених законом, за умови
виконання функцій замовника відповідним органом місцевого
самоврядування.

Стаття 11. Планування територій на державному рівні

1. Планування територій на державному рівні здійснюється
шляхом розроблення відповідно до закону Генеральної схеми
планування території України ( 3059-14 ), схем планування окремих
частин території України, а також внесення змін до них.

2. Містобудівна документація на державному рівні підлягає
експертизі.

Стаття 12. Розроблення та затвердження схем планування
окремих частин території України

1. За рішенням Кабінету Міністрів України розробляються схеми
планування окремих частин території України: кількох областей,
узбережжя Чорного та Азовського морів, гірських територій Карпат,
територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи, та інших територій з підвищеним
техногенним навантаженням чи ризиком виникнення надзвичайних
ситуацій.

2. Замовниками схем планування окремих частин території
України є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні
обласні ради.

3. Схеми планування окремих частин території України
затверджуються рішенням замовників таких схем.

4. Склад, зміст, порядок розроблення схем планування окремих
частин території України визначаються центральним органом
виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та
архітектури.

Стаття 13. Планування територій на регіональному рівні

1. Планування територій на регіональному рівні здійснюється
шляхом розроблення схем планування території Автономної Республіки
Крим, областей та районів.

Стаття 14. Розроблення та затвердження схем планування
території Автономної Республіки Крим, областей та
районів

1. Рішення про розроблення схем планування території
Автономної Республіки Крим, областей, районів або щодо коригування
окремих їх розділів приймає Верховна Рада Автономної Республіки
Крим, відповідна обласна або районна рада.

2. Організація розроблення, коригування показників і
затвердження схем планування території Автономної Республіки Крим,
областей та районів здійснюється відповідно Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, обласними та районними державними
адміністраціями.

3. Замовником схем планування території Автономної Республіки
Крим, областей та районів є Верховна Рада Автономної Республіки
Крим, відповідні обласні та районні ради.

4. Схеми планування території Автономної Республіки Крим,
областей та районів затверджуються рішенням відповідних рад за
умови отримання позитивного висновку державної експертизи.

5. Склад, зміст, порядок розроблення містобудівної
документації на регіональному рівні визначаються центральним
органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та
архітектури.

Стаття 15. Реалізація схем планування території Автономної
Республіки Крим, областей та районів

1. Реалізація схем планування території Автономної Республіки
Крим, областей та районів здійснюється шляхом розроблення,
затвердження і виконання відповідних програм економічного і
соціального розвитку.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та
районні державні адміністрації забезпечують проведення моніторингу
реалізації схем планування території Автономної Республіки Крим,
областей та районів.

3. У разі зміни соціально-економічних показників, на основі
яких розроблено схеми планування території Автономної Республіки
Крим, області, району, або виникнення потреби у розміщенні
об'єктів державного, регіонального значення Верховна Рада
Автономної Республіки Крим, обласна або районна рада приймають
рішення про розроблення чи про внесення змін до схеми планування
відповідної території.

Стаття 16. Планування територій на місцевому рівні

1. Планування територій на місцевому рівні здійснюється
шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених
пунктів, планів зонування територій і детальних планів території.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з
урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій
картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована
інформація в державній системі координат на паперових і
електронних носіях.

Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним
земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути
оновлена за рішенням місцевих рад.

Оновлення містобудівної документації передбачає:

1) актуалізацію картографо-геодезичної основи;

2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму.

3. Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення
містобудівної документації на місцевому рівні визначаються
центральним органом виконавчої влади з питань будівництва,
містобудування та архітектури.

4. Затвердження оновленої містобудівної документації на
місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього
Закону.

Стаття 17. Генеральний план населеного пункту

1. Генеральний план населеного пункту є основним видом
містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для
обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови
території населеного пункту.

Невід'ємною частиною генерального плану населеного пункту є
план земельно-господарського устрою цього населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може
розроблятися план зонування території цього населеного пункту.
План зонування території може розроблятися і як окрема
містобудівна документація після затвердження генерального плану.

2. Генеральний план населеного пункту розробляється та
затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з
урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч
осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами
всієї території таких населених пунктів.

3. Для населених пунктів, занесених до Списку історичних
населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у
складі генерального плану населеного пункту визначаються режими
регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний
опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти
культурної спадщини.

4. Склад, зміст та порядок розроблення
історико-архітектурного опорного плану населеного пункту
визначаються центральним органом виконавчої влади з питань
будівництва, містобудування та архітектури.

5. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є
замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання
генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної
сільської, селищної, міської ради.

6. Рішення про розроблення генерального плану приймає
відповідна сільська, селищна, міська рада.

7. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в
установлений строк:

1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого
бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на
поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної
документації;

2) визначають в установленому законодавством порядку
розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють
строки розроблення та джерела його фінансування;

3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та
республіканського Автономної Республіки Крим значення), Кабінету
Міністрів України (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення
державних інтересів для їх урахування під час розроблення
генерального плану населеного пункту;

4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про
початок розроблення генерального плану населеного пункту та
визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними
та юридичними особами;

5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо
розроблення генерального плану населеного пункту
архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня;

6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з
органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси
суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань
планування територій у приміських зонах.

8. Строк дії генерального плану населеного пункту не
обмежується.

9. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть
вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який
затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про
дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту
може порушуватися перед відповідною сільською, селищною, міською
радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

У разі виникнення державної необхідності рішення щодо
доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту
приймається Кабінетом Міністрів України.

10. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них
розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними,
міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх
подання.

11. Загальна доступність матеріалів генерального плану
населеного пункту забезпечується шляхом його розміщення на
веб-сайті органу місцевого самоврядування та у місцевих
періодичних друкованих засобах масової інформації, а також у
загальнодоступному місці у приміщенні такого органу, крім частини,
що становить державну таємницю та належить до інформації з
обмеженим доступом відповідно до законодавства. Зазначена частина
може включатися до складу генерального плану населеного пункту як
окремий розділ.

12. Експертизі містобудівної документації на місцевому рівні
підлягають виключно генеральні плани міст.

Порядок проведення експертизи визначається Кабінетом
Міністрів України.

Стаття 18. План зонування території

1. План зонування території розробляється на основі
генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий
документ), плану земельно-господарського устрою та містобудівного
кадастру з метою визначення умов та обмежень використання
території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Невід'ємною складовою плану зонування території (у складі
генерального плану чи окремо) є проект землеустрою щодо
впорядкування території населеного пункту.

План зонування території розробляється з метою створення
сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів
виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного
середовища, охорони та використання територій з особливим
статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної
спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і
лісів.

2. План зонування території встановлює функціональне
призначення, вимоги до забудови, ландшафтної організації
території.

3. Зонування території здійснюється з дотриманням таких
вимог:

1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови
території;

2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;

3) відображення існуючої забудови територій,
інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів
планувальної структури територій;

4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних
зон;

5) встановлення для кожної зони умов та обмежень з
визначенням видів використання земельних ділянок та об'єктів
нерухомості;

6) узгодження меж зон з межами територій природних
комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та
інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями.

4. Параметри використання території та будівель,
запропонованих для розташування у межах декількох земельних
ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне
призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе
розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час
зонування відповідної території.

Перелік зазначених параметрів визначає центральний орган
виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та
архітектури.

5. Внесення змін до плану зонування території допускається за
умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

6. Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування
території визначаються центральним органом виконавчої влади з
питань будівництва, містобудування та архітектури.

7. За порушення вимог, встановлених планом зонування
території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність
відповідно до закону.

8. План зонування території затверджується на пленарних
засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з
дня його подання.

План зонування території не підлягає експертизі.

Стаття 19. Детальний план території

1. Детальний план території уточнює положення генерального
плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і
розвиток території.

2. Детальний план території за межами населених пунктів
розробляється відповідно до схеми планування території району з
метою визначення їх функціонального призначення.

3. У складі детального плану території розробляється проект
землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб.

4. Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови
однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з
державними будівельними нормами, стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану
зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень
згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування
населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення.

5. Детальний план території складається із графічних і
текстових матеріалів.

6. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження
детального плану території визначаються центральним органом
виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та
архітектури.

7. Загальна доступність матеріалів детального плану території
забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу
місцевого самоврядування, у місцевих друкованих засобах масової
інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого
органу, крім частини, що належить до інформації з обмеженим
доступом відповідно до законодавства. Зазначена частина може
включатися до складу детального плану території як окремий розділ.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради забезпечує
оприлюднення детального плану території протягом 10 днів з дня
його затвердження.

8. Детальний план території розглядається і затверджується
виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом
30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в
установленому цим Законом порядку плану зонування території -
відповідною сільською, селищною, міською радою.

9. Детальний план території не підлягає експертизі.

10. Внесення змін до детального плану території допускається
за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та
плану зонування території.

Стаття 20. Архітектурно-містобудівні ради

1. Для професійного обговорення проектних рішень у сфері
містобудування центральний орган виконавчої влади з питань
будівництва, містобудування та архітектури, спеціально
уповноважені органи містобудування та архітектури можуть
утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що
діють на громадських засадах.

Типове положення про архітектурно-містобудівні ради
затверджується центральним органом виконавчої влади з питань
будівництва, містобудування та архітектури.

2. Результати розгляду проектів містобудівної документації
архітектурно-містобудівною радою враховуються під час подальшого
доопрацювання та затвердження таких проектів.

3. Спеціально уповноважений орган містобудування та
архітектури, при якому функціонує архітектурно-містобудівна рада,
надсилає за 20 робочих днів до засідання ради розділ проекту
містобудівної документації (за відповідним напрямом), що
планується для розгляду радою, органам земельних ресурсів, охорони
культурної спадщини, охорони праці, енергозбереження, пожежної,
техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, державної
санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронному та іншим
органам, яким відповідно до закону належать повноваження щодо
розгляду містобудівної документації, для отримання їх висновків.

У разі ненадання письмових висновків до проекту містобудівної
документації протягом 20 днів з дня надходження розділу
містобудівної документації такий проект вважається погодженим цими
органами.

Після погодження зазначеними у цій частині цієї статті
органами проекту містобудівної документації такі органи та їх
посадові особи не беруть участі у будь-який спосіб у проведенні
земельних торгів, процедурі надання або продажу земельних ділянок
або прав на них, розробленні та погодженні землевпорядної
документації, не надають документів дозвільного характеру, крім
випадків, передбачених законом.

4. Архітектурно-містобудівні ради надають рекомендації з
питань планування, забудови та іншого використання територій у
межах історичних ареалів населених місць і зон охорони пам'яток
архітектури та містобудування з урахуванням рішень консультативних
рад з питань охорони культурної спадщини.

5. Архітектурно-містобудівна рада розглядає проекти
будівництва об'єктів за зверненням замовників таких проектів.

Результати розгляду радою зазначених проектів мають виключно
рекомендаційний характер і не можуть вимагатися під час погодження
та затвердження проекту будівництва.

Стаття 21. Громадські слухання щодо врахування громадських
інтересів

1. Громадським слуханням підлягають розроблені в
установленому порядку проекти містобудівної документації на
місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани
зонування територій, детальні плани територій.

2. Затвердження на місцевому рівні містобудівної
документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без
проведення громадських слухань щодо проектів такої документації
забороняється.

При вирішенні відповідно до Закону України "Про відчуження
земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них
розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних
потреб чи з мотивів суспільної необхідності" ( 1559-17 ) питань
відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної
необхідності земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна,
що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або
юридичних осіб, громадські слухання не проводяться.

3. Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (у
разі делегування їм таких повноважень) зобов'язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення
містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими
правовими, економічними та екологічними наслідками;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на
місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій
громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому
рівні;

4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками
містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну
комісію;

5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості
до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

4. Оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування
територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у
місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу
місцевого самоврядування.

5. Оприлюднення проектів містобудівної документації на
місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості
до відповідного органу місцевого самоврядування.

6. Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах
відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, державних
будівельних норм, стандартів і правил та надаватися у строки,
визначені для проведення процедури громадських слухань.

Пропозиції, надані після встановленого строку, не
розглядаються.

7. Пропозиції до проектів містобудівної документації на
місцевому рівні мають право надавати:

1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на
території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної
документації на місцевому рівні;

2) юридичні особи, об'єкти нерухомого майна яких розташовані
на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної
документації на місцевому рівні;

3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на
території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з
нею;

4) представники органів самоорганізації населення, діяльність
яких поширюється на відповідну територію;

5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих
рад.

8. Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі
громадських слухань, утворюється погоджувальна комісія.

До складу погоджувальної комісії входять:

1) посадові особи відповідного органу місцевого
самоврядування;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного
і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та
архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

3) представники професійних об'єднань та спілок, архітектори,
науковці;

4) уповноважені представники громадськості, які обираються
під час громадських слухань. Кількість представників громадськості
має становити не менше 50 відсотків і не більше 70 відсотків
загальної чисельності комісії.

Головою погоджувальної комісії є посадова особа відповідного
органу місцевого самоврядування.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення
розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських
слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване
відхилення цих пропозицій (зауважень).

Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому
взяли участь не менше двох третин її членів (з них не менше
половини представників громадськості).

Рішення погоджувальної комісії приймається більшістю
присутніх членів та оформлюється відповідним протоколом.

У разі неспроможності погоджувальної комісії врегулювати
спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний
орган місцевого самоврядування. Урегульовані погоджувальною
комісією спірні питання між сторонами або прийняті відповідним
органом місцевого самоврядування рішення є підставою для внесення
змін до проекту відповідної документації.

9. Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості
до проектів містобудівної документації на місцевому рівні
здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом
опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на
відповідній території, а також розміщення таких рішень на
офіційних веб-сайтах цих органів.

Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених
пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є
відповідальними за їх автентичність.

10. Фінансування заходів щодо врахування громадських
інтересів здійснюється за рахунок органів місцевого
самоврядування.

11. Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет
Міністрів України.

Стаття 22. Містобудівний кадастр

1. Містобудівний кадастр - державна система зберігання і
використання геопросторових даних про територію,
адміністративно-територіальні одиниці, екологічні,
інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів державних
будівельних норм, стандартів і правил для задоволення
інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві,
формування галузевої складової державних геоінформаційних
ресурсів.

Містобудівний кадастр ведеться з урахуванням даних державного
земельного кадастру на державному рівні, на рівні Автономної
Республіки Крим, обласному та районному рівнях, рівні обласних
центрів та міст обласного (республіканського Автономної Республіки
Крим) значення.

2. Містобудівний кадастр ведеться службами містобудівного
кадастру, які діють у складі спеціально уповноважених органів
містобудування та архітектури.

Типове положення про службу містобудівного кадастру
затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Формування містобудівного кадастру здійснюється з
використанням таких джерел:

1) державні геоінформаційні ресурси;

2) цифрові масиви профільних геопросторових даних, які
містяться у затвердженій містобудівній та проектній документації,
матеріалах завершеного будівництва;

3) бази даних юридичних і фізичних осіб, порядок використання
яких визначається законом.

4. Профільні геопросторові дані не пізніше 30 робочих днів
після затвердження містобудівної документації вносяться до
містобудівного кадастру відповідного рівня.

5. Дані містобудівного кадастру, необхідні для провадження
містобудівної діяльності, проведення землевпорядних робіт,
забезпечення роботи геоінформаційних систем, використовуються для
задоволення інформаційних потреб державних органів, органів
місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

6. Інформація, яка міститься у містобудівному кадастрі, є
відкритою та загальнодоступною, крім відомостей, що належать до
інформації з обмеженим доступом.

Захист інформації, яка міститься у містобудівному кадастрі,
здійснюється відповідними суб'єктами інформаційних відносин
відповідно до законодавства.

7. Порядок ведення та структура містобудівного кадастру,
порядок надання інформації з містобудівного кадастру визначаються
Кабінетом Міністрів України.

Стаття 23. Містобудівний моніторинг

1. Містобудівний моніторинг - система спостережень, оцінки та
прогнозу стану і змін об'єктів містобудування, які проводяться
відповідно до вимог містобудівної документації та спрямовані на
забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних і
громадських інтересів.

2. Результати містобудівного моніторингу постійно вносяться
до містобудівного кадастру.

3. Під час проведення містобудівного моніторингу
використовуються аерокосмічні матеріали, просторово орієнтовані
дані наземного лазерного сканування, матеріали виконавчої зйомки
результатів завершеного будівництва.

4. Порядок проведення містобудівного моніторингу
встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань
будівництва, містобудування та архітектури.

Стаття 24. Особливості регулювання земельних відносин при
здійсненні містобудівної діяльності

1. Документація із землеустрою розробляється з урахуванням
положень плану зонування та/або детального плану території.

2. Зміна функціонального призначення територій не тягне за
собою припинення права власності або права користування земельними
ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування
до встановлення нового функціонального призначення територій.

3. У разі відсутності плану зонування або детального плану
території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону,
передача (надання) земельних ділянок із земель державної або
комунальної власності у власність чи користування фізичним та
юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
{ Частина третя статті 24 набирає чинності з 1 січня 2012 року -
див. підпункт 1 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього
Закону }

4. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не
відповідає плану зонування території та/або детальному плану
території забороняється.
{ Частина четверта статті 24 набирає чинності з 1 січня 2012 року
- див. підпункт 1 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього
Закону }

5. Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та
архітектури і центральний орган виконавчої влади з питань
земельних ресурсів та його територіальні органи забезпечують
відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на
території відповідної адміністративно-територіальної одиниці
земель державної та комунальної власності, не наданих у
користування, що можуть бути використані під забудову, про
наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні
умови та обмеження в містобудівному і державному земельному
кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного
та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської,
селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські
державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої
влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб
письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть
бути використані під забудову.

6. Склад, зміст та порядок погодження містобудівної
документації, до складу якої входить документація із землеустрою,
визначаються центральним органом виконавчої влади з питань
будівництва, містобудування та архітектури спільно з центральним
органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Розділ IV. РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЙ

Стаття 25. Режим забудови територій, визначених для
містобудівних потреб

1. Режим забудови територій, визначених для містобудівних
потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів,
планах зонування та детальних планах територій.

2. Режим забудови територій, визначених для містобудівних
потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення
землевпорядної документації.

3. Режим забудови територій, визначених для містобудівних
потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними
районними державними адміністраціями, а в разі відсутності
адміністративного району - відповідно Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, обласною, Севастопольською міською державними
адміністраціями.

4. Узгодження питань щодо забудови визначених для
містобудівних потреб територій суміжних територіальних громад
здійснюється на підставі відповідних угод, відображається у схемах
планування зазначених територій та генеральних планах населених
пунктів.

5. Встановлення режиму забудови територій, визначених для
містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності
або права користування земельними ділянками, зміни
адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу)
земельних ділянок.

Стаття 26. Забудова територій

1. Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів
будівництва.

2. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися
містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва
об'єктів.

3. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає
заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно
до вимог цього Закону.

4. Право на забудову земельної ділянки реалізується її
власником або користувачем за умови використання земельної ділянки
відповідно до вимог містобудівної документації.

5. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється
власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у
випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Стаття 27. Будівельний паспорт забудови земельної ділянки

1. Забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок
може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови
земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та
архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального
(садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище
двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до
300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів,
елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних
матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення
будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

2. Проектування на підставі будівельного паспорта
здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для
об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення
проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

3. Надання будівельного паспорта здійснюється спеціально
уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній
основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної
заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним
органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та
архітектури.

4. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються
центральним органом виконавчої влади з питань будівництва,
містобудування та архітектури.

Стаття 28. Малі архітектурні форми і тимчасові споруди для
провадження підприємницької діяльності

1. Мала архітектурна форма - невелика споруда декоративного,
допоміжного чи іншого призначення, що використовується для
покращення естетичного вигляду громадських місць і міських
об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків,
будівель, їх комплексів.

До малих архітектурних форм належать:

1) альтанки, павільйони, навіси;

2) паркові арки (аркади) і колони (колонади);

3) вуличні вази, вазони і амфори;

4) декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;

5) монументальна, декоративна та ігрова скульптура;

6) вуличні меблі (лавки, лави, столи);

7) садово-паркове освітлення, ліхтарі;

8) сходи, балюстради;

9) паркові містки;

10) обладнання дитячих ігрових майданчиків;

11) павільйони зупинок громадського транспорту;

12) огорожі, ворота, ґрати;

13) меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо);

14) рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски;

15) інші об'єкти, визначені законодавством.

2. Тимчасова споруда торговельного, побутового,
соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення
підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що
виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних
вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних
виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без
улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності
може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей
(павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому
контуру) або не мати такого приміщення.

3. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється
відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів"
( 2807-15 ).

4. Розміщення тимчасових споруд для провадження
підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому
центральним органом виконавчої влади з питань будівництва,
містобудування та архітектури.

Стаття 29. Вихідні дані

1. Фізична або юридична особа, яка подала до виконавчого
органу сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо
забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або
користуванні такої особи, повинна одержати вихідні дані для
проектування об'єкта будівництва.

2. Вихідні дані повинні міститися у повному обсязі в
загальнодоступній містобудівній документації на місцевому рівні.

3. Основними складовими вихідних даних є:

містобудівні умови та обмеження;

завдання на проектування, що визначають обґрунтовані вимоги
замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і
технологічних рішень та властивостей об'єкта містобудування, його
основних параметрів, вартості та організації його будівництва і
складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень,
технічних умов.

4. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними
спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури
на безоплатній основі.

Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких
містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний
орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та
архітектури.

5. Спеціально уповноважений орган містобудування та
архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної
ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

6. Розгляд заяви та надання вихідних даних або прийняття
рішення про відмову у видачі вихідних даних здійснюються
спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури
протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у видачі вихідних даних приймається у
разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки
вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

7. За наявності плану зонування або детального плану
території містобудівні умови та обмеження надаються спеціально
уповноваженим органом містобудування та архітектури.

8. До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги
щодо архітектурних та інженерних рішень.

9. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та
обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади з
питань будівництва, містобудування та архітектури.

10. Вихідні дані є чинними до завершення будівництва об'єкта.
Зміни до вихідних даних можуть вноситися тільки за згодою
замовника.

Стаття 30. Технічні умови

1. Технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного
забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його
розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і
газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення,
відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації,
диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.

2. Фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови
земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні,
має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею
заявою.

Технічні умови надаються протягом десяти робочих днів з дня
реєстрації відповідної заяви.

3. Технічні умови повинні відповідати законодавству, містити
достовірну інформацію та обґрунтовані вимоги до об'єктів
будівництва, а також відповідати намірам заявника щодо забудови
земельної ділянки.

4. У технічних умовах враховується, що місце приєднання
інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних
мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за
його згодою на території такої земельної ділянки.

5. Якщо технічними умовами передбачається необхідність
будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної
інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової
участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на
суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або
об'єкти передаються у комунальну власність.

У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж
та/або об'єктів інженерної інфраструктури перевищує розмір пайової
участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту,
орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування
замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової
участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

6. Склад, зміст, порядок надання технічних умов та порядок
визначення вартості послуг з їх надання визначаються відповідними
центральними органами виконавчої влади.

7. Технічні умови є чинними до завершення будівництва
об'єкта. Зміни до технічних умов можуть вноситися тільки за згодою
замовника.

8. За відсутності на відповідній території необхідного водо-,
тепло-, електро-, газопостачання, його недостатньої потужності за
рішенням замовника може бути передбачено застосування автономних
систем інженерного забезпечення в установленому законодавством
порядку.

Стаття 31. Проектна документація на будівництво

1. Проектна документація на будівництво об'єктів
розробляється у порядку, встановленому центральним органом
виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та
архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та
вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних
будівельних норм, стандартів і правил та затверджується
замовником.

До проектної документації на будівництво об'єктів, що
становлять підвищену екологічну небезпеку, а також об'єктів, які
підлягають оцінці впливу на навколишнє природне середовище у
транскордонному контексті, додається оцінка існуючого чи
передбачуваного впливу на стан навколишнього природного
середовища. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом
Міністрів України.

2. Експертиза проектів будівництва проводиться в
установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними
організаціями незалежно від форми власності, які відповідають
критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади з
питань будівництва, містобудування та архітектури. При цьому до
проведення експертизи залучаються (в тому числі на підставі
цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та
епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці,
енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної
безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із
залученням представників відповідних центральних органів
виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний
сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких
експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
{ Частина друга статті 31 набирає чинності через три місяці з дня
набрання чинності цим Законом - див. підпункт 2 пункту 1 розділу V
"Прикінцеві положення" цього Закону }

3. Не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва
об'єктів I-III категорій складності.
{ Частина третя статті 31 набирає чинності через три місяці з дня
набрання чинності цим Законом - див. підпункт 2 пункту 1 розділу V
"Прикінцеві положення" цього Закону }

4. Обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва
об'єктів, які:

1) належать до IV і V категорій складності, - щодо додержання
нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя
населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної,
техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності
та необхідної довговічності;

2) споруджуються на територіях із складними
інженерно-геологічними та техногенними умовами, - в частині
міцності, надійності та довговічності;

3) споруджуються із залученням бюджетних коштів, - щодо
кошторисної частини проектної документації.

За рішенням замовника може проводитися також експертиза
проектів будівництва інших об'єктів, ніж передбачені у цій
частині.
{ Частина четверта статті 31 набирає чинності через три місяці з
дня набрання чинності цим Законом - див. підпункт 2 пункту 1
розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону }

5. Встановлення випадків та порядку проведення експертизи
проектів будівництва іншими законами не допускається.
{ Частина п'ята статті 31 набирає чинності через три місяці з дня
набрання чинності цим Законом - див. підпункт 2 пункту 1 розділу V
"Прикінцеві положення" цього Закону }

6. Проектна документація на будівництво об'єктів не потребує
погодження державними органами, органами місцевого самоврядування,
їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими
органами.

Повний текст документа на сайті Верховної Ради



Cтатті

Не варто економити на звукоізоляції підлоги

18 Вересня 2014

Тиша в квартирі - це, перш за все, комфортні умови ...»»

Як правильно розмістити ліжко

18 Вересня 2014

Людина проводить уві сні близько 30% життя. Тому с ...»»

Монтаж дверей: все має бути за правилами!

17 Вересня 2014

Двері - це візитна картка кожного будинку ...»»


You should have Flash Player
installed on your computer

Новини будівництва

У Львові у час пік мешканці перекриють проспект Чорновола

18 Вересня 2014

Сьогодні, 18 вересня, о 18:00 у Львові відбудеться ...»»

В Україні для населення газу вистачить. Перезимуємо, – «Львівтрансгаз»

17 Вересня 2014

Цієї зими в Україні вистачить газу, зокрема для оп ...»»

Завтра без води залишаться кілька вулиць у центрі Львова

04 Вересня 2014

У ЛМКП «Львівводоканал» повідомляють, що на вулиці ...»»


You should have Flash Player
installed on your computer

You should have Flash Player
installed on your computer